2023-02-23
За день до страху, тиждень до весни,
Життя текло собі звичайним плином,
Хтось готував в сметані деруни,
Хтось пиріжки тепленькі їв із тмином.
Із школи поспішали дітлахи,
Онучка швидко бігла десь на танці,
Водичка капотіла із стріхи,
Ще не чекав ніхто війни уранці.
В колисці сопів носиком малюк,
Собачка мирно гриз у будці кістку…
Враз літаків ворожих хижий звук
Нам про війну приніс тривожну звістку.
На до і після розділився час,
Все раптом у житті не таким стало,
Немає уже безтурботних нас,
Війна проклята мирне все забрала.
Болить, як же болить отой світанок,
Жалоба душі рве й запалює серця,
Коли ворожий чобіт став на мирний ґанок
Нема війні ні краю ні кінця.
За день до жаху , тиждень до весни,
Біліли вишнями сніги розкішні,
Ніхто не думав про страхи війни…
Та їх не зміг спинити і Всевишній.
Л. Грищенко