Нова поезія про війну

2023-05-06

Я, схоже, перетворююсь на сонях:

Шукаючи обличчям трохи сонця,

Я багатію сріблами на скронях

Та знов прошу‌ у янголохоронця

Бинтами крил прикрити трохи рани,

У подорожник душу загорнути,

Зірвати геть із крил моїх кайдани,

Запам'ятати все і все забути.

Не забувати те, що часоплин

Несе тебе вперед, з тобою меркне,

Що добувають золото з глибин,

А не шукають легко на поверхні.

Що насолода – це фальшивий бог:

Здобути легко – втратити так само.

Бо штучні радості завжди даються в борг,

А залишають за собою справжні шрами.

Не все, що ми намріяли, нам вдасться

Не переймайся – спробуй просто жити

Ми виробляємо сьогодні стільки щастя,

Що не встигаємо його як слід спожити.

Весна згорає в полум'ї війни,

Спадає цвіт в розірвані віконця.

Ми соняхи. Ми вийшли на лани:

Насіння набирає силу сонця

Травень 2023

Максим Коровниченко