Маруся Чурай - дівчина з легенди

2015-01-24

Легендарній постаті народної піснярки була присвячена літературно-поетична імпреза "Це голос наш, це пісня, це душа". Під час заходу користувачі бібліотеки ознайомилися із думками про існування народної поетеси Марусі Чурай, піснями, які їй приписують, творами про кохання на основі легенд про відому дівчину. Також читали вірші Ліни Костенко, Бориса Олійника, Миколи Луківа про Марусю Чурай.

Для довідки.

Мару́ся Чура́й (1625—1653) — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила вПолтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та інші. Також відома як Маруся Чураївна.

Образ у культурі:

1834 — «Чарівниця»: балада Левка Боровиковського.

1837 — «Чари»: п'єса Кирила Тополі.

1839 — «Маруся, малороссийская Сафо»: повість Олександра Шаховського.

1854 — «Розмай»: балада Степана Руданського.

1876 — «Ой не ходи, Грицю…»: оперета Володимира Александорова.

1882 — «Дай серцю волю, заведе в неволю»: п'єса Марка Кропивницького.

1887 — «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: драма Михайла Старицького.

1887 — «Маруся Чурай, українська піснетворка»: драма Григорія Бораковського.

1896 — «Маруся Чураївна»: драма Володимира Самійленка.

1909 — «В неділю рано зілля копала»: повість Ольги Кобилянської.

1934 — «Маруся Шурай»: історична п'єса Івана Микитенка (переробка драми М. Старицького).

1967 — «Марина Чурай»: драматична поема Івана Хоменка.

1968 — «Дівчина з легенди»: драматична поема Любов Забашти.

1975 — «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)»: поема Бориса Олійника (збірка поезій «Гора»).

1978 — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: художній фільм Ростислава Синько, за мотивами твору Михайла Старицького.

1979 — «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах Ліни Костенко.

1990 — «Засвіт встали козаченьки...»: історична повість Валентина Чемериса.