2022-05-21
У травні виповнюється 100 років прекрасному письменнику, лауреату Шевченківської премії – Анатолію Дімарову.
"Я писав твори не для того, щоб вони втовкмачували вічні цінності, а щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала", — казав Анатолій Дімаров. Тож не дивно, що його твори не перестають користуватися попитом серед читачів і сьогодні.
Усіх, хто бажає розгадати "секрети" творчості А.Дімарова, дізнатися більше про його особисте життя та отримати насолоду від читання творів автора – запрошуємо до бібліотеки.
Анатолій Дімаров прожив 92 роки. Ці роки вмістили в собі всі найпереламніші події в історії України ХХ століття. На сторінках його біографії – розкуркулення родини, Голодомор, війна, на якій отримав важке поранення, цензура в журналістиці й згодом у літературі.
У 1960-х, після опублікування роману "І будуть люди", Дімарова оголосили антирадянщиком, антисемітом, а секретар ЦК КПУ з ідеології Валентин Маланчук пообіцяв, що Дімаров ще "походить у чорному тілі". Так і склалося – п’ять років письменника не друкували, хоча до цього книжки Анатолія Дімарова виходили 100-тисячними накладами.
З настанням незалежності про все пережите й відчуте письменник розповів в одній із найцінніших українських книжок спогадів "Прожити й розповісти" – розповів без жодних перебільшень і виправдань себе, своїх вчинків і часу, у який йому випало жити.
Перевидання його творів почали з’являтися аж у 2000-х, а 2012-го Анатолія Дімарова згадали всі українські медіа у зв’язку із присудженням письменнику ордену Ярослава Мудрого IV ступеня, який він відмовився приймати "з рук людей, які штовхають мою Україну у прірву".
Загалом творчий доробок митця становить кілька десятків томів. По деяким творам знято кінострічки. За другий том роману "Біль і гнів" він був нагороджений Шевченківською премією.
Також А.Дімаров написав кілька захоплюючих книжок для дітей. Але найулюбленішим жанром автора стали сільські, містечкові, міські історії.